Про порядок контролю за імпортними операціями

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.12.2012 р. N 12875/0/71-12/22-3317

Про порядок контролю за імпортними операціями

Державна податкова служба України, враховуючи численні запити органів державної податкової служби щодо визначення дати завершення імпортної операції, повідомляє наступне.

Строк завершення імпортних операцій резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, визначено статтею 2 Закону України від 23.09.94 р. N 185 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі — Закон).

Національний банк, виходячи з повноважень та на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вимог Закону, визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними та імпортними операціями, виклавши їх в Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. N 136 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631 (далі — Інструкція).

Відповідно до пункту 3.3 розділу 3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»), а в інших випадках — після пред’явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, у разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки розрахунків товару за імпортною операцією виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків. У цьому випадку банк має інформувати податкові органи про виявлені у звітному місяці факти порушень ненадходження в законодавчо встановлені строки товарів згідно з розділом 5 (пункт 5.9) Інструкції.

Згідно із статтею 4 Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Термін «відстрочення поставки» з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов’язковим і не повинне перевищувати 180-денний строк з моменту оплати.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного строку розрахунків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.91 р. N 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поставкою імпортованого товару як об’єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначається існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (далі — Кодекс).

Так, у підпункті 4 пункту 1 статті 4 Кодексу термін «ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України» означає сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує та доповнює поняття «пропуск товарів через митний кордон України», яке означає надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення, а випуск товарів передбачає надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пп. 5 п. 1 ст. 4 Кодексу).

Відповідно до пп. 23 п. 1 ст. 4 Кодексу митне оформлення — це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

При цьому митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (п. 4 ст. 255 Кодексу).

Імпорт товарів з увезенням їх на територію України — це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Крім того, товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів, підтвердженням якого є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Відповідно до п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. N 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Враховуючи викладене, свідченням завершення імпортної операції є дата надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону, що підтверджується проставленням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних та товарно-транспортних документах, але при обов’язковій наявності МД типу ІМ-40.

Таким чином, у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних або товарно-транспортних документів, із зазначенням дати перетину (ввезення) такими товарами митного кордону України, але при відсутності належним чином оформленої МД типу ІМ-40, до резидента повинна застосовуватись відповідальність, передбачена статтею 4 Закону.